Після літургії та жалобної процесії тіло Патріарха поховали у Володимирському кафедральному соборі.

У богослужінні взяли участь архієреї, духовенство та віряни з усієї України

22 березня 2026 року у Свято-Володимирському Патріаршому кафедральному соборі міста Києва відбулися заупокійна Божественна літургія, завершення чину відспівування та поховання Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета. Цього дня столиця стала місцем загальноцерковної молитви та прощання з ієрархом, який протягом десятиліть був символом боротьби за незалежність Української Церкви.

Заупокійну Божественну літургію звершили митрополит Львівський і Сокальський Димитрій, архієпископ Володимирський і Нововолинський Матфей, архієпископ Одеський і Балтський Афанасій, єпископ Запорізький і Мелітопольський Фотій та єпископ Ужгородський і Закарпатський Варсонофій у співслужінні духовенства собору. Під час богослужіння підносилися молитви за упокій душі новопреставленого Предстоятеля та за мир в Україні.

Після завершення літургії до собору прибула жалобна процесія з тілом Святійшого Патріарха Філарета. Перед тим процесія зупинилася на Софійській площі, де духовенство звершило літію за спочилим. Віряни, які зібралися на площі, молитовно проводжали Патріарха, віддаючи йому останню шану.

У Володимирському соборі заключну частину чину відспівування очолив Предстоятель автокефальної Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній. Разом із ним молилися архієреї з різних єпархій, численне духовенство, братія собору на чолі з настоятелем протоієреєм Борисом Табачеком, а також віряни, які прибули з різних регіонів України.

Наприкінці богослужіння Блаженніший Митрополит Епіфаній звернувся до присутніх зі словом, у якому згадав багаторічне служіння Святійшого Патріарха Філарета, його незламність у відстоюванні духовної незалежності України та жертовну працю задля утвердження Помісної Української Православної Церкви.

Після завершення прощання, відповідно до заповіту Святійшого, труну з його тілом було поховано у Свято-Володимирському кафедральному соборі, де він звершував своє архіпастирське служіння протягом понад шістдесяти років.

Цей день став особливим для всієї Української Церкви — днем скорботи, молитви та вдячної пам’яті про людину, ім’я якої нерозривно пов’язане зі становленням незалежної Української Православної Церкви.

Джерело: Українська Православна Церква/Православна Церква України