У княжому соборі Волині пролунала проповідь, що окреслила нову сторінку церковної історії України.

Слово Предстоятеля ПЦУ — про духовний полон, свободу і шлях української Церкви

31 січня кафедральний Свято-Успенський собор у Володимирі став місцем події, яка має не лише церковне, а й глибоке історичне та духовне значення. У стінах древньої княжої святині вперше за новітню історію пролунала повноцінна українська молитва, а перше богослужіння очолив Предстоятель Православної Церкви України — Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній.

У своїй проповіді Митрополит Епіфаній назвав цю подію відновленням історичної справедливості. Адже Успенський собор — не просто архітектурна пам’ятка, а видимий символ тисячолітньої тяглості Православ’я на Волині, свідок і слави Київської держави, і трагедій поневолення, і неодноразових відроджень.

Собор, збудований як княжий дар у часи розквіту Русі-України, протягом століть переживав руйнування, пограбування та занепад. Проте, як наголосив Предстоятель, його доля тісно переплетена з долею Церкви й українського народу — шляхом боротьби, страждання і постійного повернення до життя.

Глибокого символізму надає святині й саме її посвячення — Успінню Пресвятої Богородиці. Митрополит Епіфаній підкреслив: Успіння не є поразкою чи кінцем, а переходом до нового, вічного служіння. Так само й Церква, і народ, проходячи через смерть, руїну і темряву, покликані до воскресіння у свободі.

У проповіді прозвучала чітка й принципова оцінка сучасних подій. Предстоятель нагадав, що руйнування українських святинь триває і сьогодні — від Києва до Одеси, від прифронтових територій до мирних міст. За словами Митрополита, так званий «русскій мір», прикриваючись релігійною риторикою, виправдовує війну, кровопролиття та знищення храмів, тим самим виявляючи свою справжню, антиєвангельську сутність.

Звертаючись до біблійних образів, Предстоятель порівняв духовну залежність від Москви з єгипетським і вавилонським полоном, з якого український народ покликаний остаточно вийти. Як колись ізраїльтяни вагалися між свободою і звичним рабством, так і сьогодні частина людей боїться духовної свободи, тримаючись за минуле. Однак, наголосив Митрополит, істина Христова завжди визволяє, а плоди «русского міра» — це плоди руїни, страху і смерті.

Особливе місце у слові Предстоятеля посіла історична пам’ять. Він нагадав, що ще у 1992 році в Успенському соборі вже лунала українська літургія — під час святкування тисячоліття Волинської єпархії. Тоді митрополит Філарет говорив про необхідність церковної свободи. Минуло понад тридцять років, і сьогодні, за словами Епіфанія, мрія поколінь — здійснюється.

Водночас Предстоятель застеріг: попереду ще багато праці й боротьби — як із зовнішнім ворогом, так і з духовними отрутами, що спотворюють християнську віру. Відновлення святині — це не лише реставрація стін, а передусім відродження живої церковної громади.

Під час богослужіння лунала молитва за українських захисників — живих і полеглих. Митрополит наголосив: саме завдяки їхній жертовності сьогодні можливе церковне служіння, а в цьому храмі завжди звучатиме молитва за тих, хто віддав життя за свободу України.

На завершення Предстоятель подякував усім, хто сприяв поверненню собору до духовного життя: владі, заповіднику, духовенству, вірянам і особисто архієпископу Матфею. Успенський собор, як і вся Україна, знову стає місцем молитви, свободи та надії.

Джерело: Українська Православна Церква/Православна Церква України