Вселенський Патріарх к.ц. Варфоломій оголосив своєю розлогою промовою у четвер, 1 грудня 2022 р., початок дводенної Міжнародної конференції «Вірити. Status Quaestionis і забуті теми про Нікею та її Символ віри». Конференція, проведена з огляду на завершення 1700-річчя Першого Вселенського Собору в Ніцці у 2025 році, була передана під егіду Вселенського Патріархату та організована у співпраці з італійським фондом «Fondazione per le Scienze Religiose». У його роботі брали участь і виступали ієрархи та видатні дослідники з різних християнських Церков і Конфесій.

У своєму слові Його Святість серед іншого зазначив:

«Засідання Нікейського Собору не народжується з нічого, але є вираженням, застосуванням і кульмінацією універсальної свідомості Церкви. Той факт, що Собор був скликаний імператором Костянтином Великим, який «відповів на світ, громадські транспортні засоби, присутні Патера уклав у Нікеї» (Синаксар Неділі Святих Отців),   що він відвідував її роботи,  або те, що він оточував свої обітниці авторитетом державного права, не зменшує і, звичайно, не скасовує, церковного характеру Синоду, не робить його «імператорським синодом». Як слушно наголошує митрополит Пергамський, метою імператора було «наскільки повно реалізувати принцип надання кесарю лише того, що йому належить, залишаючи Церкві вирішувати свої справи in persona Christi» (стор. 676).

Вирішальною жертвою для християнської віри і Церкви Першого Нікейського Синоду, який, повторюємо, був «церковною подією», є Священний Символ «Віруємо…», в основі якого — місцеве хрещення. символ або одну групу місцевих символів хрещення з відповідною адаптацією до більш конкретної теологічної проблеми аріанської секти. Певно, що Синод цілком свідомо утримався від розробки нового богословського тексту як доктринального терміну, бо хотів виразити довільну церковну традицію та самосвідомість, незнищенне і вічно присутнє в Церкві як її справжнього пред’явника».

Завершуючи свій виступ, Святіший владика наголосив:

«Ми впевнені, що ця Конференція та ті, що будуть наступні, сприятимуть висвітленню важливості Першого Вселенського Собору для свідчення Церкви у світі протягом останніх сімнадцяти століть і для триваючого походу Божого народу у світі до «позасвітський» райський Базель. Посилання на Перший Нікейський Собор оживляє пам’ять про неподільну Церкву, про «спільнохристиянські архетипи» вірності апостольській традиції та постійній боротьбі проти спотворень і непорозумінь християнської віри та запрошує нас повернутися до найнеобхіднішого та необхідного для нашої спільної ідентичності».

Ο Παναγιώτατος κήρυξε την έναρξη Διεθνούς Θεολογικού Συνεδρίου

Η Α.Θ. Παναγιότης ο Οικουμενικός Πατριάρχης κ.κ. Βαρθολομαίος, κήρυξε με εκτενή ομιλία του την  Πέμπτη, 1 Δεκεμβρίου 2022, την έναρξη των εργασιών του διήμερου Διεθνούς Συνεδρίου μέ θέμα «Πιστεύομεν. The Status Quaestionis and the Neglected Topics of Nicaea and its Creed». Το Συνέδριο που πραγματοποιήθηκε ενόψει της συμπληρώσεως 1700 ετών από την Α’ Οικουμενική Σύνοδο της Νίκαιας, το έτος 2025, τέθηκε υπό την αιγίδα του Οικουμενικού Πατριαρχείου και διοργανώθηκε σε συνεργασία με το Ιταλικό Ίδρυμα “Fondazione per le Scienze Religiose”. Στις εργασίες του συμμετείχαν και ομίλησαν Ιεράρχες και διακεκριμένοι ερευνητές από διάφορες Χριστιανικές Εκκλησίες και Ομολογίες.

Στην ομιλία του, ο Παναγιώτατος, σημείωσε μεταξύ άλλων:

“H σύγκλησις της Συνόδου της Νικαίας δεν γεννάται εκ του μηδενός, αλλά αποτελεί έκφρασιν, εφαρμογήν και κορύφωσιν της οικουμενικής συνειδήσεως της Εκκλησίας, Το γεγονός ότι η Σύνοδος συνεκλήθη από τον Αυτοκράτορα Μέγαν Κωνσταντίνον, ο οποίος «απανταχόθεν της οικουμένης, δημοσίοις οχήμασι, τους παρόντας Πατέρας συνήγαγε εν Νικαία» (Συναξάριον Κυριακής Αγίων Πατέρων),  ότι παρηκολούθησε τας εργασίας της,  ή και ότι περιέβαλε τα αναθέματά της με το κύρος κρατικού νόμου, δεν μειώνει, ούτε φυσικά ακυρώνει, τον εκκλησιαστικόν χαρακτήρα της Συνόδου, δεν την καθιστά μίαν «αυτοκρατορικήν σύνοδον». Όπως ορθότατα τονίζει ο Μητροπολίτης Περγάμου, ο σκοπός του Αυτοκράτορος ήτο «να εφαρμόσει, ότι πληρέστερα μπορούσε, την αρχή της αποδόσεως στον Καίσαρα μόνον εκείνου που του ανήκε, αφήνοντας την Εκκλησία να αποφασίζει για τα δικά της θέματα in persona Christi» (ο. π., σ. 676).

Η καθοριστική διά την χριστιανικήν πίστιν και την Εκκλησίαν προσφορά της Α’ Συνόδου της Νικαίας, η οποία, το επαναλαμβάνομεν, υπήρξεν «εκκλησιαστικόν γεγονός», είναι το Ιερόν Σύμβολον «Πιστεύομεν…», εις την βάσιν του οποίου ευρίσκεται εν τοπικόν βαπτιστήριον σύμβολον ή μία ομάς τοπικών βαπτιστήριον συμβόλων, με την κατάλληλον προσαρμογήν εις την ειδικωτέραν θεολογικήν προβληματικήν της Αρειανικής αιρέσεως. Είναι βέβαιον ότι η Σύνοδος απέφυγεν, εν πλήρει επιγνώσει, να συνταξη εν νέον θεολογικόν κείμενον ως δογματικόν όρον, επειδή ήθελε να εκφράση την ζώσαν διαχρονικήν εκκλησιαστικήν παράδοσιν και αυτοσυνειδησίαν, την άσβεστον και αεί παρούσαν εν τη Εκκλησία, ως γνήσιος φορεύς αυτής”. 

Ολοκληρώνοντας την ομιλία του, ο Παναγιώτατος, τόνισε:

“Είμεθα βέβαιοι, ότι το παρόν Συνέδριον και εκείνα που θα ακολουθήσουν θα συμβάλουν εις την ανάδειξιν της σημασίας της Α’ Οικουμενικής Συνόδου διά την μαρτυρίαν της Εκκλησίας εν τω κόσμω κατά τους διαρρεύσαντας δεκαεπτά αιώνας και διά την συνεχιζομένην πορείαν του λαού του Θεού εν τω κόσμω προς την «ουκ εκ του κόσμου» ουράνιον Βασιλείαν. Η αναφορά εις την Α’ Σύνοδον της Νικαίας ζωντανεύει την ανάμνησιν της αδιαιρέτου Εκκλησίας, των «κοινών χριστιανικών αρχετύπων» της πιστότητος εις την Αποστολικήν παράδοσιν και του αεί επικαίρου αγώνος κατά των διαστρεβλώσεων και παρανοήσεων της χριστιανικής πίστεως, και μας καλεί να στραφώμεν προς τα καίρια και ουσιώδη της κοινής ταυτότητός μας”.

[Ολόκληρη η ομιλία του Παναγιωτάτου δημοσιεύεται στην αγγλική γλώσσα ΕΔΩ , και στην ελληνική γλώσσα ΕΔΩ ]