У цьому ексклюзивному інтерв’ю ми говоримо з Архієпископом Германом про актуальний стан Православної Церкви України та її взаємодію з Румунською Православною Церквою. Розглядаються питання діалогу, автокефалії, впливу держави на церковну діяльність та ситуації румунськомовних парафій у Буковині.

Ситуація у Православній Церкві України та румунських парафіях: експертний погляд Архієпископа Германа Семанчука

З серії наших інтерв’ю з експертами з різних галузей сьогодні ми маємо гостя – Архієпископа Германа, з яким ми обговоримо поточну ситуацію Православної Церкви України та її відносини з Румунською Православною Церквою. Зважаючи на те, що в останній період з’явились різноманітні спекуляції щодо румунських парафій на території України, ми дізнаємося думку Архієпископа та його сприйняття поточної ситуації.

Чи має намір Православна Церква України встановити діалог з Румунською Православною Церквою? Які перспективи визнання автокефалії Української Церкви румунською церквою? Чи можлива подальша глибина діалогу після включення Православної Церкви України до Конференції Європейських Церков?

Починаючи з моменту отримання Томосу автокефалії Православною Церквою України в 2019 році, ми підтримуємо контакти з ієрархіями Румунської Православної Церкви. Ми докладаємо всіх зусиль, щоб домогтися визнання автокефалії нашої церкви румунською церквою. Ми зустрічалися офіційно та неофіційно з представниками румунської церкви, і схоже, що сторона Румунії чекає побачити, як вирішиться війна та військовий конфлікт в Україні. Ми впевнені, що після перемоги України у цій війні, яка зараз триває, ми отримаємо визнання автокефалії не лише від Румунської Церкви, а й від інших Православних Церков.

На вашу думку, наскільки українська держава може регулювати діяльність церков, враховуючи, з одного боку, законодавство про свободу совісті, а з іншого боку, дії антиукраїнського спрямування представників Православної Церкви України та зв’язок цієї церкви з Російською Православною Церквою, яка підтримувала російську агресію?

Україна – демократична держава, і ми можемо сказати, що закон про свободу совісті діє, тобто кожна особа може вільно визнавати і відстоювати свою віру. Але в останній період, з початком військової агресії з боку Росії, ми бачили, що деякі представники Православної Церкви України, яка є канонічною єдністю з Патріархією Московською, здійснювали і продовжують здійснювати, на жаль, дії, спрямовані на підтримку російського агресора.

Ці дії отримали відповідь з боку української держави, спецслужб та судових органів. Ця оцінка виявилася через те, що частина ієрархії цієї церковної структури була засуджена. І згідно з кримінальним кодексом, який передбачає кримінальну відповідальність за антидержавну діяльність, якщо в мирний час хтось міг би критикувати таку поведінку українських влад і судових органів, то сьогодні, в умовах війни, відкритої війни проти України та українського народу, ці дії можна вважати досить обґрунтованими.

Сьогодні, багато румунських громадян приділяють увагу ситуації з православними парафіями у регіоні Чернівці. Враховуючи з одного боку, спад авторитету Української Православної Церкви в суспільстві, а з іншого – ініціативу заборонити її діяльність в регіоні, як може розвиватися ситуація з румунськомовними парафіями у Буковині? Існує ризик примусового переходу парафій до Румунської Православної Церкви або їхньої заборони у випадку відмови перейти? Чи можливі компромісні варіанти для переходу, і як ваша церква бачить розвиток цієї ситуації?

Говорячи про румунськомовні парафії Української Православної Церкви в єдності з Патріархією Московською, звісно, це складно. У 2019 році Священний Синод Української Православної Церкви прийняв рішення створити викаріат у румунській мові у структурі Української Православної Церкви, аналогічно до того, як це відбувається на території Румунії для українськомовних парафій. Це рішення було обумовлено тим, що перед цим відбулися неофіційні переговори з ієрархією Румунської Православної Церкви, де з боку румунської сторони було висловлено бажання створити такий викаріат. У Українській Православній Церкві немає жодного обмеження щодо використання будь-якої мови, включаючи румунську, у релігійних службах.

Деякі особи та представники Патріархії Московської Церкви в Україні зловживають цією темою. Зокрема, митрополит Лонгін Яр у своїх багаторазових інтерв’ю для румунських ЗМІ заявляв, що українська держава планує заборонити румунську мову у церквах України та вимагатиме служити лише українською, що є маніпуляцією та неправдою. Церква відкрита для прийняття будь-яких об’єднань незалежно від мови. Богослужіння, проповіді проводяться, включаючи, румунською. Можу сказати, що як єпископ, керівник Чернівецько-Хотинської єпархії, ми використовуємо дві мови під час богослужінь у кафедральному соборі. Велика частина богослужіння відбувається українською, але, так як мова румунська мені не така добре відома, я вмію читати і богослужити частково румунською.

Які наслідки можуть виникнути внаслідок гіпотетичного об’єднання парафій з канонічної території Української Православної Церкви з Румунською Православною Церквою? Чи можна очікувати такого кроку з боку Румунської Православної Церкви щодо парафій Української Православної Церкви, якщо їй буде заборонено функціонувати в Україні? Чи може це вплинути на підтримку церков, які визнають Українську Православну Церкву, щодо амбіційних планів Румунської Православної Церкви щодо Митрополії Кишинівської?

Можемо сказати, що Румунська Православна Церква є великою Церквою, а Патріарх Даніїл, Предстоятель Православної Церкви Румунії, є дуже освіченим ієрархом, який добре знає канонічне право. Вони мають добрі стосунки з Патріархією Вселенською та ми не можемо уявити, що Румунська Православна Церква може претендувати на парафії монастирів, які знаходяться на канонічній території іншої локальної церкви, оскільки ці кордони збігаються з кордонами держав і встановлені канонами.

Тому сьогодні ми виключаємо будь-які претензії Румунської Православної Церкви до парафій монастирів на території України. Водночас Українська Православна Церква готова прийняти ці церкви та монастирі у свої структури та надати повну свободу використання румунської мови у богослужіннях, оскільки ми розуміємо, наскільки важливо це для румунів в Україні та хочемо показати, що Українська Православна Церква є для них справжньою материнською церквою, а не прийомною.

Джерело: Romania Inform