В своєму привітанні з нагоди свят всіх святих, Митрополит Епіфаній підкреслив універсальну природу святості та шлях до спасіння для всіх народів. Він нагадав, що Бог відкриває Себе через різні мови та культури, показуючи, що всі народи мають можливість досягти святості.

Всі люди покликані до святості, звіщає Митрополит Епіфаній

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сердечно вітаю вас зі святом всіх святих, які подвигом просяяли в Україні, а також із днем вшанування мучеників та сповідників ХХ століття, які постраждали від гоніння безбожників. Також, як і кожного року, на цьому святому місці, политому українською кров’ю, ми вшановуємо пам’ять та підносимо молитви за козаків, які віддали своє життя у боротьбі за православну віру і рідну Україну.

Всі три спогади ми звершуємо в недільний день за два тижні після свята П’ятидесятниці. Минулої неділі ми вшановували загалом усіх святих, а нині ми особливо вшановуємо святих, які своїм життям і подвигом були пов’язані саме з Україною. Чому ми маємо таку традицію і чого вона нас навчає?

Ми робимо це не тому, що відокремлюємо наших святих від загального сонму угодників Божих, але для того, щоби підкресли зв’язок нашого народу, як і всіх інших православних народів, із повнотою Церкви. Нехай ніхто не думає, що лише десь у далеких країнах є можливість досягти святості. Або що до святості здатні лише носії якоїсь окремої національної, мовної, культурної традиції. До святості покликані всі люди, Бог відкриває Себе і звіщає шлях до спасіння для всіх народів!

Це засвідчує нам і перше чудо, яке стало наслідком зішестя Святого Духа на учнів і апостолів Христових у день П’ятидесятниці. Чудо це – дар промовляти іншими мовами. Апостоли, наповнившись Духом Святим, стали звіщати Євангеліє мовами, яких до цього не знали, але які були зрозумілими для вихідців з різних країв.

Хіба Бог не мав сили зробити навпаки – дати всім присутнім розуміння однієї мови? Бог є всемогутній, і для Нього все можливе. Але Він виявляє Свою силу через свідчення Євангелія рідними і зрозумілими мовами, тим самим показуючи, що Він прихиляється і наближається до людей, з якого б народу вони не походили.

Господь показує, що не потрібно відкинути свою мову чи свою національну приналежність для того, щоби прийти до Нього, увірувати в Нього. Він чує, приймає і благословляє всі мови і для всякого народу Він відкриває Себе.

Тому, коли ми сьогодні вшановуємо святих, які походять з українського народу, ми через них вшановуємо і цей великий дар Божий, це благословення для нас – бути прийнятими у велику християнську родину, в спільноту єдиної Церкви Христової. І дивлячись на приклад наших, українських святих, ми у їхній особі маємо доказ, що живучи на цій, рідній для нас землі, розмовляючи рідною для нас українською мовою, зберігаючи свою національну і культурну ідентичність як українців – ми також можемо досягнути святості.

Таке розуміння є загалом важливим, але особливо актуальним воно є в час, коли проповідники неправди вловили душі багатьох думкою, що бути українцем і досягти спасіння – неможливо, що потрібно відректися від свого роду, від мови, від культури, від історії, а прийняти іншу ідентичність, стати приналежним до міфічного «народу історичної Русі», як його називає очільник московського православ’я. В словах його поплічників можна зустріти навіть твердження, що українство – це нібито єресь. Хоча насправді богохульно і нечестиво стверджувати саме те, що вони стверджують – що нібито лише міфічна «свята Русь», в якій вони бачать втілення російської національної і культурної приналежності, є простором, де тільки і можливе спасіння. Що нібито лише та православна громада, яка має зв’язок з Москвою – має благодать. Такі думки насаджувалися десятиліттями в серця і душі українців.

Злі плоди цієї проповіді брехливого московського вчення ми бачимо на власні очі. Заради насадження «русского міра» наші сусіди принесли війну в Україну, проливають нашу кров, вбивають нас, руйнують наші міста і села. Тому, щоби перемогти у цій війні з російською імперією зла, ми повинні не лише чинити спротив зі зброєю в руках, але також повинні голосно свідчити про те неправдиве вчення про «русскій мір», яке стало причиною і слугує ідейним виправданням злочинів проти України. Як Помісна Церква ми викриваємо і засуджуємо вчення «русского міра» та закликаємо всіх православних, всіх християн і всіх людей доброї волі робити так само.

Сьогодні ми згадуємо пам’ять мучеників та сповідників ХХ століття, які постраждали від атеїстичних гонінь. Їхній подвиг, їхні страждання та їхня моральна і духовна перемога над мучителями є свідченням і для нас, що без міцних духовних основ, які спираються на Божу правду, ніхто не здатен побудувати щасливе життя для народів і країн. Навпаки – там, де відкидають закон Божий, де зло називають добром, де природне намагаються замінити протиприроднім, там наступає рабство гріху і туди приходить духовна катастрофа.

Лише Бог дає правдиву свободу людині – свободу для примноження добра. А всі, хто в ім’я свободи закликають звільнитися від Бога, відкинути Його волю і заповіді – вони хоча і ховають зло своїх закликів за гаслами про правду і свободу, але на ділі ведуть в рабство гріхам і в темряву тиранії. Ми, як Церква, завжди виступали проти цього – і зараз також засуджуємо і відкидаємо намагання нав’язати нашій державі правила і закони, які в сутності своїй суперечать природі сотвореної Богом людини. Закони, які свідомо спотворюють поняття любові та сім’ї, які примушують протиприродне гріховне співжиття людей однієї статі вважати правильним і добрим прикладом.

Експерименти над суспільствами, які робилися безбожниками у ХХ столітті, засвідчили, наскільки згубним є шлях відкинення Божої правди і найменування темряви – світлом, а зла – добром. З нашого минулого слід виносити правдиві уроки. І тому християнам слід опиратися намаганням вже у ХХІ столітті творити нові безбожні експерименти над народами. Бо і ці експерименти зазнають краху, як експерименти комуністів і нацистів, але доки вони триватимуть – вони приноситимуть багато зла в життя людей.

На завершення, дорогі брати і сестри, я хочу знову закликати всіх до посиленої молитви за наших воїнів. Вони успішно протистоять російським агресорам і поступово звільняють наші землі від окупації ворогом. Але у цій боротьбі, окрім всього матеріального, їм необхідна і духовна підтримка. Потрібна молитва за успіх їхньої справи, за перемогу над агресором, молитва за Божий захист для тих, хто зі зброєю в руках захищає Україну.

На полі Берестейської битви, як відомо, козаки хоча і виявили мужність і жертовність, але зазнали військової поразки. Наслідки цієї та інших поразок у боротьбі за свободу України нам відомі. Тож нині, коли вирішується майбутнє нашого народу – нам потрібно з’єднати всі зусилля, матеріальні і духовні, щоби перемогти. Бо лише перемога над ворогом, над злом «русского міра» може принести нам справедливий і довготривалий мир.

Молитвами і заступництвом всіх святих землі Української, Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй народ наш і дай йому перемогу над супротивниками та справедливий мир утверди! А душі всіх, хто віддав своє життя за віру православну і за свободу України – упокой у Царстві Твоєму зі святими навіки. Амінь.

Пресслужба Київської Митрополії
Української Православної Церкви (ПЦУ)