Стаття розглядає історію та використання слова «алилуя» у давньоукраїнських словниках, текстах, і богослужбовій практиці. Детально аналізується походження та значення цього слова, його роль у релігійних обрядах, а також виокремлюються моменти його звучання у сучасних богослужіннях.

Відтінки та значення використання слова «алилуя» в українській мові та релігійних обрядах

Паралельно зустрічаємо також форму «алілуя», але давня українська форма цього слова – саме «алилуя». Ось як про це писав відомий мовознавець, лексикограф, історик церкви, митрополит Іларіон (Огієнко) у праці «Рідна мова»: «Отже, вимовляти і писати треба тільки алИлуя, і в жодному разі не алІлуя. Вимова алІлуя – це чистий і явний русизм».

Аргументував він це прикладами давніх словників і книжкових видань: словник Бориса Грінченка (том І, с. 48) подає слово «алилуйкати», «алилуйко», «алилуя»; празьке видання Тараса Шевченка «Кобзар» 1876 року теж фіксує саме цю форму; також у перекладі Біблії Пантелеймона Куліша маємо «алилуя».

Це дуже давнє слово, походить з давньоєврейської, де воно звучить як «галелу-яг» і означає «хваліть Бога» (Ягве). До нас воно прийшло через грецьку мову, де має форму αλληλούια. «Алилуя», як формула поклоніння у богослужбовій практиці ізраїльтян, подібно до слова «амінь» перейшла в інші мови без перекладу. В апостольські часи «алилую» співали на честь Святої Трійці, повторюючи тричі, на честь кожної Іпостасі.

Слово «алилуя» багаторазово зустрічається у книзі Псалмів (Псалтирі). У Новому Завіті воно згадується в книзі «Апокаліпсис», де стає піснею, що передвіщає закінчення земної історії: «І чув я ніби голос численного народу, ніби шум вод багатьох, ніби голос громів сильних, що говорили: алилуя! бо воцарився Господь Бог Вседержитель» (Одкр. 19: 6).

Нині у богослужбовій практиці «алилуя» звучить в особливо урочисті моменти, наприклад, під час літургії: при малому вході, перед читанням Євангелія, після Причастя. У богослужіннях добового кола «алилуя» використовується як завершення псалмів. Існує також поняття «алилуарій»: це пісня перед читанням Євангелія, яка найчастіше складається з трьох блоків багаторазових «алилуя», розділених віршами з Псалтиря.

Окрім того, слово «алилуя» можна почути також під час звершення Таїнств хрещення, вінчання, соборування; під час освячення води, освячень храмового престолу, облачення священнослужителів, ікон тощо; під час молебнів, акафістів, панахид.