ДУК ПС. Добровольчий Український Корпус

Прояв духу козацтва у соціальному середовищі. Адже ми сприймали все з газет, інтернету і телевізора. І нам ніхто не говорив про те, що ті, хто першими пішов на Майдан, негайно пішли на війну і починали опір голими руками, зі старими гвинтівками радянського зразка та пейнтбольним спорядженням.

З глибин нашої генетики вирвалося назовні давно втрачене коріння козаків. Військовий стан. Люди, здатні захищати свою землю. Чи не знищений стан, який століттями викорінювали. Це була професія – воювати.

Не так багато націй, у яких генетика гартувалася вогнем та мечем. Японія… Україна…

Мудрий лідер мав розпочати відновлення цього стану у кращих традиціях того епохального часу. Героїзм. Самовідданість. Братство. Ми, як ніхто, гідні Національної Гвардії на кшталт козацтва. Це національне. Святе. Цим дорожать. Це культивують.

Цей цикл передач про ДУК починається саме з Дани не випадково. Для мене важливо показати те, що наші жінки, жінки знову воюючої Нації – матері, воїни, волонтери ні в чому не поступаються чоловікам.

Чому ДУК? Багато гідних хлопців. українців. Справжніх. Складні. Поривчасті. Непримиренних. Шалено люблять свою країну.

Внутрішній ворог витрачає мільйони гривень на величезну кількість бруду про людей, котрі своєю кров’ю захищають Україну. Внутрішній ворог? Половина населення країни – колишні комуністи, регіонали, мацківський недопатріархат… Їх мільйони.

Патріотів та воїнів не більше 5%. П’ять відсотків! Але цього вистачить, щоб урятувати країну. ДУК. Братство. Мовчазне. Українське.

Хриплий і рідний голос до болю сказав, що перша передача у мене з Даною. Випадково? Вони називають це Перуном. Лісник називав Буддою. У мене його Величність Випадок – це Бог. Пелюстки однієї великої та гарної квітки.

Багато чув про неї… На запитання: «Яка вона?» охриплим від війни голосом мій друг відповів: «Вона Воїн. Вона справжня!»

Нервувався перед зйомкою. Воїн. війна. ДУК. ЛІСНИК.

Дзвінок… І замість двометрового велетня УКРА, переді мною стояла з протягнутою для привітання рукою гарна та мила дівчина. Україна у нас країна парадоксів. Там, де все маленьке, тендітне і живе – віє сталлю та силою, мужністю та духом.

Епілог. Післямова. Посмак. Двогодинна розмова. Сповідь. Не побачив тріщин. Сталь. Стрижень. Сила.

Поет. Художник. Жінка. Переконання. Історія. Язичник. У ДУку чимало язичників. Чому? Не знаю. Мені здається, вони не пробачили війни. 84 загиблих. 84 осиротілі сім’ї. Вони шукають щось своє, намагаються знайти себе серед уламків і руїн ще не відновленої країни.

Напевно тому їх так ненавидить влада. За їхню непримиренність! За козацький ДУХ! А вони мають повне КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО мати свою позицію та волевиявлення. Ось тому вони вийшли на парад самостійно, нікого про це не спитавши, голосно вигукуючи: «Смерть Порошенко! Смерть ворогам!»

Вони не зігнуться ні після підлої стрілянини з нашої території до да Вінчі, ні після того, як херсонська поліція посадила у в’язницю ще двох ні в чому не винних побратимів. Щойно вони відчують небезпеку для країни, вони вмить візьмуться за зброю.

Я вітаю вас від щирого серця, жовто-сині, в нашій країні почало відроджуватися УКРАЇНСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ СТАН. Будуть найкращі з найкращих! Буде щира та людська душа. Буде Сповідь про улюблену НЕНЬКУ. Буде чесно. Правдиво. СЛАВА НАЦІЇ! СМЕРТЬ ВОРОГАМ!

Проект «Не продали душу дияволу». Герой програми – «Дана»