Митрополит Епіфаній в Полтаві освятив скульптуру святого Паїсія, вшановуючи його духовне спадщину та роль в історії Церкви.

Духовне З’єднання: Митрополит Епіфаній у Полтаві з надзвичайною подією

Перебуваючи із Першосвятительським візитом у Полтаві – рідному місті нашого шанованого святого, преподобного Паїсія Величковського, звершив освячення скульптури на честь цього видатного ченця та вченого богослова, світильника святості.

Три століття відділяють нас від часу його земного життя та служіння, але ніщо не може відділити нас від неоціненних скарбів спадщини його праці на ниві духовній. Бо ми, члени Церкви Христової, що звершуємо справу духовної боротьби з гріхом тут, на землі, справді нероздільно пов’язані зі святим Паїсієм, який є членом цієї самої Церкви Христової, що торжествує на небесах.

І тому нині ми згадуємо преподобного Паїсія не лише як історичного діяча з минулого, але також і перш за все як святого, як нашого молитовного заступника, як отця і наставника у благочесті. Згадуючи його земний шлях, його незламну православну віру, вивчаючи його письменницьку і перекладацьку спадщину, ми збагачуємося духовно і долучаємося до сонму тих православних християн, яким преподобний Паїсій послужив як за свого земного життя, так і після блаженного упокоєння.

Прославляючи сьогодні преподобного Паїсія Величковського – адже саме сьогодні Церква вшановує його пам’ять, – просячи його заступництва перед Престолом Божим за рідний йому полтавський край і за всю Україну, які нині тяжко страждають від війни, принесеної в наш дім російськими агресорами, ми маємо на серце покласти собі щонайменше три важливих висновки.

Перший – що святість нерозривно сполучена з терпеливим перенесенням усіх випробувань, з незламністю в духовній боротьбі. Яка хоча і є тяжкою, але в якій ніхто з правдивих подвижників не залишається самотнім, бо Дух Святий, Син Божий Христос Господь і Небесний Отець завжди перебувають з такими і допомагають долати всі перешкоди, перемагати ворогів видимих і невидимих.

Другий висновок полягає в тому, що нам для успішного християнського життя потрібно бути завжди учнями праведників. Потрібно прагнути переймати досвід святих так само, як діти навчаються від батьків, а учні – від вчителів.

А третій висновок є таким: і коли маємо живий, наочний приклад благочестя, і особливо коли не бачимо його поруч – завжди нам, християнам, потрібно і корисно звертатися до книг отців і вчителів Церкви. Адже вони для нас, особливо в час доступності і самих книг, і можливості їх читати, є зручним і завжди повноводним джерелом, з якого ми можемо втамовувати свою духовну спрагу.

Тож нехай приклад старця Паїсія Величковського, його настанови і плоди праці, допомагають нам на шляху спасіння. Преподобний отче наш Паїсіє, моли Бога про нас!