– Під час кожної Божественної літургії у храмі читається Євангеліє, і, як правило, у певні неділі ми чуємо одні й ті самі уривки, наказані статутом. Чому для читання у храмі обрано лише окремі епізоди?

– Не можна сказати, що обрано лише окремі епізоди. За календарний рік на щоденних богослужіннях у храмі євангелія прочитується повністю.

Звідки пішла традиція читати Євангеліє на службах? Ми знаємо, що 100-відсоткова грамотність населення стала можлива лише завдяки (принаймні, у нашій країні) зусиллям дідуся Леніна. До революції, а тим більше, ще за давніших часів, не всі люди були грамотні. А ті, хто умів читати, не мали змоги мати Святе Письмо, оскільки книги були рідкістю. Ми знаємо, наскільки дорого коштували списки, рукописні книги – вони цінувалися, буквально, на вагу золота. Коли продавали таку книгу, то часто на протилежну чашу терезів клали щось із коштовностей. Тому рідко хтось мав у себе текст Святого Письма.

У той час, коли, власне, формувалося богослужіння Християнської Церкви, всі християни були присутні щодня на спільній молитві, щодня збиралися для Євхаристії в храмі. І під час цих зборів прочитувалась якась частина з євангелії. І оскільки люди регулярно були на службах, жили духом Святого Письма, то й знали його, бо протягом року воно прочитувалося все повністю.

І зараз, якщо ми відкриємо богослужбовий календар, то там щодня вказані євангельські уривки. А на неділю Церква встановила читання найбільш повчальних фрагментів.

Якщо людина хоче жити у Христі, то для неї будь-яка можливість почути Святе Письмо – завжди радісна і втішна для її душі. Тим більше, слід розуміти, що євангельські читання мають річне коло. Навряд чи хтось може згадати, що читали рік тому. Щоразу, навіть якщо людина читає вдома Євангеліє, той маленький уривок, який читається у неділю, для нього є маленьким відкриттям, нагадуванням найзначущіших притч і найбільш значущих подій у житті Христа.

– Православним християнам досить часто доводиться чути закиди від людей нецерковних, що в нас щодня одне й те саме – однакові молитви, схожі одна на одну служби, одна книга для щоденного прочитання – Євангеліє. Якщо спробувати відповісти на цей закид, то навіщо це щоденне повторення?

– Якщо дотримуватися буквально Писання, то Господь Ісус Христос залишив нам лише одну молитву – «Отче наш». Але якби ми читали тільки її одну, то, напевно, докорів було б ще більше.

Тобто, більшість із нас мають до молитви споживче ставлення, хоча Господь сказав: «Шукайте насамперед Царства Божого, решта все додасться вам». І ранкові і вечірні молитви якраз і спрямовані на те, щоб людина навчилася молитися. Це можна назвати духовною гімнастикою. Коли ми робимо вранці та ввечері гімнастику, то повторюємо в принципі однакові рухи. Для чого? Для того, щоб ці рухи увійшли до звички, щоб ми набули якихось фізичних якостей, навичок, потрібних нам для життя.

Так само ранкові та вечірні молитви є гімнастикою для нашої молитовної свідомості. Щоб ми звикли молитися, знали, про що нам просити: про піднесене, про горне, про смиренність, про чистоту, про ті речі, які ведуть до Царства Божого. Зверніть увагу, що в ранкових і вечірніх молитвах, які були складені святими, тільки те, що сприяє наближенню нас до Царства Божого. У такому напрямі слід звикати молитися.

Звичайно, якщо людина веде духовне життя, якщо в нього є духовник, який знає його душевний і сердечний устрій, і ця людина втомиться від читання ранкових і вечірніх молитов, то духовник може благословити читати, наприклад, Псалтир. Але це не може бути загальною практикою, а лише з благословення священика, який знає людину, що звернулася до нього.

У зв’язку з цим можна згадати і підготовку до причастя. Ті, хто причащається порівняно рідко, з великими труднощами вираховують і нарікають на правило, що склалося в Церкві, до Святого Причастя, що складається з трьох канонів і наслідування. Практикується такий підхід: якщо людина причащається не на кожній недільній Літургії, то в такому разі правило до Причастя можна «розтягнути» на тиждень: в один день читати покаяний канон, наступного – канон Богородиці, потім – Ангела Зберігача і так далі, щоб перед самим причастям залишити лише молитви до Святого Причастя. Таким чином, у людини на кілька днів додасться молитовне діяння, створиться певний молитовний настрій, і перед причастям уже не буде такої втоми від читання великої кількості молитвослів’я.

На завершення хотілося б відзначити, що речі, про які ми говорили, є все ж другорядними і далеко не найважливішими в житті православного християнина. Якщо людина прагне жити за євангелією, якщо вона любить Бога, любить ближнього, то всі зовнішні дії виконуватиме з природним благоговінням, йому не потрібно буде заганяти себе в штучні рамки.

Найголовніше – це пам’ятати і виконувати слова Господа. Христос сказав: «Я є шлях, і правда, і життя». І Святе Письмо – це книга, в якій викладено цей шлях. Тому, читаючи Євангеліє, треба думати не про те, коли перехреститися або де сісти в даний момент, а те, як виконати його у своєму житті.