Розмова про Анну Позднякову. Одеситку. Матір. Жінку.

Але за всім цим вкрай гостро відчуваються нюанси, про які не можна не говорити вголос – у цієї жінки дух офіцера. Не солдафона, що іронією долі отримав енну кількість зірок на погони і ганяє солдатів по плацу, а дух справжнього благородного офіцера, для якого слова «честь», «гідність», «Батьківщина» – не порожні звуки, а фундамент, базис особистості. Витонченість без надмірностей, гідність без гордині, але потужна, котра відновлює та створює, а не руйнує. Уже кілька разів ця тендітна жінка втирала носа своїм передчуттям нашим напівфеесбешним чекістам. Вони як завжди надували свої енкаведешні пики, та все ж здоровий глузд перемагав.

Я не можу не погодитися з думкою Михайла Бейзермана про те, що Одесі відведена особлива роль при звершенні УКРАЇНСЬКИХ подій. Ми, напевно, і самі не зовсім розуміємо сакральності того, що відбувається.

Не вперше спливає з глибин пам’яті «цікава» концепція американського діяча Алена Далласа 1947 року, в якій він наполягав на тому, щоб українців було не більше 8 мільйонів.

Ми зобов’язані були захищати свою генетику і автентичність. Але на якомусь історичному етапі виявилися слабкішими – знову повірили «братській» Московії.

Нас морили голодом, нами вигравали війну, «закидаючи шапками», засуджували на 10-річчя таборів за «Кобзар». Не забувай, жовто-синій, Київ хрестив Русь, а Москва всіляко боролася з «опіумом для народу». Війна йде не тільки за географічні території, у нас відбувається битва за історію.

Хто воює на нашому боці? Адже одні наші колишні комісари побігли за океан, а другі продовжували грати в КДБ. Ми так і не отримали своєї ВІЙСЬКОВОЇ контррозвідки. Ми так і не встигли до цього часу на п’ятому році війни створити управління «Л» (ліквідації).

Але ця війна зробила дуже важливе – навчила кожного з нас боротися за нашу Україну. Не важливо, на «нулі» або в тилу. І зараз кожен УКРАЇНЕЦЬ став воїном. Сито війни відокремило зерна від плевел.

У кращих арміях світу жінки займають не останнє місце. Міністр оборони – це не межа. Межа нерозуміння – це неповага до того, що жінка відчуває цей світ, усвідомлюючи себе його частинкою. Це єднання, помножене на знання та досвід прийнято називати інтуїцією.

Сильна жінка, чию генетику створили багато поколінь УКРАЇНЦІВ і яка віднайшла національний дух – це те, що може категорично переналаштувати наше суспільство. Особливо в тому місті, де так болісно відчуває себе відмираюче червоне стадо. Одеса – стратегічне місто. Тут охранка з часів Мішки Япончика мала окрему спеціалізовану філію.

За зовнішніми принципами ми бачимо жінку і людину, спрямовану будувати міську політику і надавати посильну допомогу державі. Вміючи бачити світло в непроглядній темряві того, що відбувається, вона з найменшої іскри розведе багаття, у якого буде тепло, затишно і ситно. Вона не зламається, бо смуток і розпач над нею не владні, вона не зрадить, бо суттю своєю УКРАЇНКА, і занадто розумна для того, щоб зраджувати себе заради грошей або влади.

Але як же це важливо – розпізнати і побачити всередині людини дамаську сталь. І дати можливість вийти вперед. Але коли за спиною Нація і довірливі очі матерів та дітей – ця жінка може придбати абсолютно інший, більш значущий контекст, який принесе Україні не просто користь, а зовсім інше звучання.

Нація – це живий організм, і від нашого ставлення один до одного залежить наше майбутнє. І чим швидше ми навчимося слухати і чути один одного, тим швидше відродиться нація і тим швидше і якісніше піде процес відродження держави. А для того, щоб ми були сильнішими, повинні прийти люди, яким не байдужа доля всіх нас. Стверджую без тіні сумніву – Анна Позднякова одна з них.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми – Анна Позднякова