Пам’ятне зібрання у кафедральному соборі стало свідченням єдності молитви, болю і надії.

Архіпастирське слово про любов, що сильніша за смерть

У неділю, 21 грудня 2025 року, у Свято-Покровському кафедральному соборі міста Рівне відбулося глибоко зосереджене духовне вшанування пам’яті воїнів, які віддали своє життя за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Цей день став не просто датою в календарі, а спільним стоянням перед жертвою, яка змінила долю країни й назавжди вписалася в її новітню історію.

У молитві та пам’ятному зібранні взяли участь митрополит Рівненський і Острозький Іларіон, духовенство єпархії, родини полеглих Захисників, військовослужбовці, представники місцевої влади та громадськості. Храм об’єднав різні покоління й життєві дороги навколо спільної тиші — тиші пам’яті та вдячності.

Звертаючись до присутніх, владика Іларіон наголосив, що це вшанування не є формальністю чи протокольною подією. За його словами, Церква в цей день стоїть перед таїнством жертви — тієї жертви, яку українські воїни принесли не заради слави, а заради життя свого народу. Архіпастир підкреслив, що кожен Захисник, ім’я якого сьогодні лунає в молитві, був живою людиною зі своїм домом, родиною, мріями й планами на майбутнє, але у вирішальний момент обрав не власну безпеку, а свободу Батьківщини.

Митрополит Іларіон зазначив, що подвиг полеглих воїнів має глибокий євангельський вимір. Вони не шукали геройства, але виявили найвищу форму любові — готовність покласти життя за інших. Саме ця любов, за словами владики, не зникає разом зі смертю, а стає живою духовною силою, яка підтримує народ у часі важких випробувань.

Особливі слова співчуття й підтримки архіпастир адресував родинам загиблих Захисників. Він наголосив, що їхній біль є болем усієї Церкви, а сльози матерів, дружин і дітей стають молитвою, яку Господь чує. Хоча жодні слова чи відзнаки не здатні повернути найдорожчих, постійна молитва і присутність Церкви поруч із тими, хто страждає, є свідченням того, що жертва полеглих не забута і не знецінена.

Центральним символом цього дня стало вручення родинам загиблих військовослужбовців «Меморіального Хреста». Владика Іларіон підкреслив, що хрест у християнській традиції — це не знак поразки, а знак істини, любові й надії. Саме через хрест відкривається шлях до воскресіння, а тому цей знак є видимим свідченням того, що життя полеглих воїнів не було марним, а їхня жертва стала духовним зерном, з якого проростає свобода України.

Цього дня у Свято-Покровському соборі пам’ять перетворилася на молитву, а скорбота — на тиху надію. Бо там, де є любов, принесена в жертву, смерть не має останнього слова.

ДЖЕРЕЛО