Українська Православна Церква Московського Патріархату має залишити Києво-Печерську лавру 29 березня. Професорка релігієзнавиця Людмила Филипович вважає, що лавра є загальнонаціональною спадщиною, яка не належить лише одній церкві. Її власниками є всі українці, які побували там, ще побувають і наші нащадки. Людмила Филипович категорично виступає проти бажання УПЦ МП вважати себе єдиними правдивими та законними спадкоємцями київського християнства. Вона наголошує, що лавра ніколи не була власністю Московського Патріархату і навіть коли її «відтяпляли» разом із Київською митрополією, там все одно були українські монахи. Влада України не переслідує православних християн за віру, але переслідує тих, хто пішов на співпрацю з окупаційною владою та здавав національно орієнтованих громадян України.

Про власність нації: дискусія щодо майбутнього Києво-Печерської лаври та роль УПЦ МП у сучасному українському суспільстві

Гостя — релігієзнавиця, професорка Людмила Филипович.

Людмила Филипович: Українська православна церква, яка там перебувала, чомусь вирішила, що все — що там є, належить чомусь їй. В останньому слові, зверненні предстоятеля церкви Митрополита Онуфрія, він наполягає на тому, що це все «збудовано нашою церквою». Ну, по-перше, це відколи? Від 1991 року, після проведення Харківського Собору — коли, власне, ви й з’явилися, як Українська православна церква Московського патріархату? Це вже пізніше МП вилучили з назви цієї церкви.

Я думаю, що Києво-Печерська лавра — не власність якоїсь церкви. Це загальнонаціональна спадщина. Вона належить і вам, і мені, і нашим дітям, онукам. Усім тим, хто був до нас, і хто буде після.

Тому я категорично виступаю проти їхнього бажання себе вважати єдиними правдивими й законними спадкоємцями київського християнства. Як історикиня, я можу розкрити це все на конкретних фактах і документах: Лавра ніколи Московському патріархатові не належала повною мірою.

Були періоди, коли її «відтяпали» разом із Київською митрополією, але все одно там же були не московські монахи, а були наші, українці, яким задурили голову, і вони так достатньо тривалий час служили зовсім не нашій церкві. І не нашим патріархам.

Про «гоніння канонічної церкви» і «священну війну»

Для християнської свідомості очікування Апокаліпсиса є природним. Дійсно, християни чекають кінця світу, тому що це прописано в об’явленні Іоанна Богослова, і всі останні ознаки — землетруси , трагедії, які відбуваються, повені, виверження вулканів — це усе «свідчить» про наближення до цього кінця світу.

Було там: «Будуть вас переслідувати, будуть гонити». Вони вважають, що історія розгортається відповідно біблійних розповідей, які вони вивчали.

Деякі навіть радіють, кажуть «Дивіться, це підтвердження того, що було у свій час написано різними пророками».

Тому ми не дивуємося, що події, які розгортаються, ними маркуються як Апокаліпсис.

Це для людей світських може звучати дещо незрозуміло, і, можливо, не відповідає дійсності. Тобто, бачите, для них кінець світу — це не війна, яку проти України розпочала Росія, а кінец світу — це їхнє переслідування, як вони вважають, за віру.

Але українська влада не переслідує православних християн за віру. Ви як вірили — так і віруйте, як здійснювали обряди — так і робите це. Вас переслідують не як православних християн, а як паршивих громадян, які пішли на співпрацю з окупаційною владою, які здавали національно орієнтованих громадян України, складали списки, передавали їх російським військовим. А потім на підставі цих списків людей катували, вбивали. До вас претензії, як до українських громадян.

Джерело – https://hromadske.radio/