Вчора, 25 листопада, назавжди зупинилось серце Київського мера – Олександра Олександрович Омельченко. Омельчинко – був простою людиною, професіоналом, бездоганним авторитетом.

Про себе він говорив: “Я завжди був задоволений собою, тому що міг добре випити-закусити, але ні Людмила моя, ні діти мене п’яним не бачили. Напідпитку бачили, а п’яним ні. Зараз за станом віку і здоров’я став обережним. Делікатніше до цього ставлюся. Але в компанії, із друзями можу чарочку випити і закусити”, – розповідав ексмер, коли йому було 81.

Олександр Омельченко народився 9 серпня 1938 року у Вінницькій області. Кандидат технічних наук. Працював на підприємствах “Київміськбуду” на посадах від робітника до директора заводу залізобетонних конструкцій, також був головним інженером будівельного комбінату та першим заступником голови “Київміськбуду”. 

Після перебування в Афганістані в 1987-1989 роках працював у системі Держбудівництва, був заступником голови виконкому Київської міської ради, мав посади генерального директора “Київреконструкції”. У 1994-1996 роках був першим заступником голови КМДА. У серпні 1996 року очолив цей орган. З травня 1999 по 2006 рік був київським міським головою.

У 2007-2012 роках був народним депутатом від “Наша Україна – Народна самооборона” за квотою Народної самооборони Юрія Луценка. Очолював парламентський комітет із питань державного будівництва та самоуправління. З 2011 року перестав бути членом НУНС. У 2012 хотів брати участь у виборах до парламенту за мажоритарним округом, але потім зняв свою кандидатуру. 

У 2014 знову балотувався на виборах міського голови Києва. У цих виборах не переміг, але пройшов до Київської міської ради. 

У чинному складі столичної ради очолював фракцію “Єдність”. Був головою постійної комісії з питань охорони культурної спадщини і членом комісії з проведення оцінки корупційних ризиків у діяльності Київської міської ради.

Не стало людини-легенди Олександра Омельченка… Висловлюємо глибокі співчуття сім’ї та рідним з приводу непоправної втрати…

Вічна і Світла пам’ять рабу Божому Олександру!