Таїнство причася в православному переказі названо “таїнством таїнств”. Це – серце церковного життя. Причастя є таїнство, в якому віруючий під видом хліба і вина споживає (причащається) самого Тіла й Крові Господа нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів і в життя Вічне. Приготування Святих Дарів для Причастя здійснюється на Євхаристії, тому це Таїнство і має подвійну назву – Причастя чи Євхаристія, що в перекладі з грецької означає “віддяка”.
Таїнство причастя встановив сам Ісус Христос під час Таємної вечері, напередодні страждань і хресної смерті. Він Сам зробив це таїнство, сказавши при цьому: “Прийміть, ядіте: це є ТІло Моє… Пийте з неї всі: Оця бо є Кров Моя Нового Заповіту” (Мф. 26, 26-28). Народу Христос сказав: “Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, той у Мені перебуває, а Я в ньому” (Ін. 6, 56). “Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров має життя вічне” (Ін. 6, 54).
Згідно із заповіддю, таїнство причастя відбувається й буде відбуватися до кінця віку на богослужіння, під час цього хліб і вино під дією Святого Духа перетворюється на справжні Кров і Тіло. Хліб для причастя вживається тільки один, тому що всі віруючі в Христа є одним тілом, глава якого – Ісус Христос.
Причащатися необхідно в кожен піст – не рідше одного разу на рік. До цього таїнства християни повинні готуватися через говіння – поста, молитви, примирення з усіма, а також через сповідь і покаяння.
Богослужіння, на якому звершується Євхаристія, називається літургією (від грецького λειτουργία — “служіння”, “спільна справа”). На відміну від інших богослужінь (ранкової, вечірньої, годин), де Господь наш Ісус Христос присутній однією Своєю благодаттю, тут Він присутній безпосередньо Пречистим Тілом Своїм і Свяою Своєю Кров’ю, і не лише присутній, але й живить Ними віруючих.
Під час причастя віряни підходять до Святої Чаші чинно, в глибокому смиеренні, після прочитання священником молитов: “Вірую, Господи””, “Вечері Твоєї Тайния” і “Та не в суд”. Потім роблять один земний уклін Господу Ісусу Христу, та перехрестивши груди на руках (права поверх лівої), підходять до Святої Чаші. Священник, причащаючи, вимовляє: “Причащається Раб Божий Чесного і Святого Тіла і Крови Господа І Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів і в Життя Вічне”. Приймати Святі Тайни потрібно одразу в рот, і тут же проковтнути їх. Після причащання священик або диякон витирають губи причасника платком, після чого він цілує край Святої Чаші, символ ребра Христового, із якого вилилися кров і вода, і відступивши трохи, робить уклін заради прийнятих Святих Таїн, але не до землі.
Ніхто не може причащатися в один день двічі – ані священослужитель, ані мирянин. Диякони не можуть причащати вірян, навіть якщо священик хворий чи втомлений. До причастя не допускаються жінки під час місячних, та подружжя, що мали подружнє спілкування під час говіння.