Єлеопомазання – таїнство, в якому при помазання освященим єлеєм призивається Божа благодать для зцілення його хвороб – як душевних, так і тілесних. Мета його – зцілення та прощення гріхів і грунтується на Христовій молитві про виконання Божої волі. Через це таїнство страждання хворого освячуються та з’єднуються із хресними стражданнями Христа. Освячення надає хворому духовну силу, щоб його хвороба призвела не до смерті, а до вічного спасіння й воскресіння, життя в Царстві Божому.
Таїнство єлеопомазання бере свій початок від апостолів, вони багато отримали від Ісуса Христа владу зцілювати будь-яку хворобу – вони “і багато недужих намащували оливою, і вони одужували” (Мк. 6, 13).
Єлеопомазання здійснюється над православними старше семи років, що страждають тілесними чи душевними хворобами: зневірою, скорботою, розпачем. Причиною їх можуть бути нерозкаяні гріхи, тобто таїнство може відбуватися й над фізично здоровими людьми. Таїнство Єлеопомазання не здіснюють над немовлятами, у немовлят немає свідомо скоєних гріхів.
В Таїнстві цьому, священик хрестоподібно помазує хворому частини тіла, бо Христос піклується цілою нашою істотою. За словами Апостола, що: „ваше тіло то храм Духа Святого” (І Кор. 6, 19). Священники (або священник) що вчиняють таїнство стають перед столом обличчям до ікон, тримаючи в руках, як і всі присутні, незапалені свічки. Здійснюється кадіння ікон, столу, на якому лежить Святе Євангеліє та все приладдя, а також хворого. Починається служба й готується єлей: священник виливає в порожню посудину (канді), що стоїть на пшениці, єлей та вино і змішує їх лжицею. Вино символізує Кров Христових, пролиту на Хресті для порятунку людей; єлей – символ лагідності, умиротворення, любові, яка, поширюючись, проникає та очищає, дає духовне світло.
Після відбувається переше помазання хворого освяченим єлеєм, перший ієрей, взявши в руку стручець, вмочає його в єлей і хрестоподібно помазує лоб, нідзрі, щоки, губи, груди та руки. При цьому читається особлива молитва. Священники читають Апостола та Євангеліє і при помазанні кожного недужого читають особливу молитву. Якщо таїнство робит один пресвітер, то він читає її сім разів, при кожному помазанні. По закінченні кожного з помазань, гаситься одна із свічок, що стоїть у пшениці. Після семи апостольских читань, після останнього помазання священники покладають на голову вірянину Святе Євангеліє й промовляють молитву до Господа Ісуса.
Потому священик знімає Євангеліє з голови хворого та дає його поцілувати. Потім слідує коротка молитва (єктенія) про милість, життя, здоров’я та спасіння хворого, відпущення гріхів. Той, хто прийняв таїнство, повинен тричі вклонитися священикам, тричі говорячи: “Благословіть, отці святії (або святий отче) і простіть мене, грішного. Стручці, пшеницю та єлей, що залишилися після здійснення таїнства, спалюють у церкві в жаровні, де готують фіміам до кадіння.
Запалюють сім свічок, підняті над оливою, а також ті, які тримають всі присутні й хворий. Головний ієрей починає читати “молитву єлею”, і якій просить Господа освятити єлей. При цьому співаються тропарі – Христу і Його святому братові по плоті апостолу Якову, святителю Мир Лікійських Миколаю Чудотворцю, великомученику Димитрію, що миро виливає, святим безсрібникам, мученикам і цілителям, святому Іоанну Богослову й тропар Самій Пречистій Діві Марії.
„Чи страждає хто з Вас? Нехай молиться! Чи тішиться хтось? Нехай співає псалми! Чи хворіє хто з Вас? Хай покличе посвітерів церкви і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє ім’я і молитва віри вздоровить недужого, і Господь його підійме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться. Отже, признавайся один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб Вам уздоровитись. Бо дуже могутня, ревна молитва праведного!”. Так описує дію та значення Тайни Єлеопомазання Апостол Яків у своєму посланні.