УАПЦ – ПІВРОКУ БЕЗ МИТРОПОЛИТА МЕФОДІЯ
Коментує Наталія Шевчук, голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія
За життя владики я навіть не уявляла, як важко йому було і якою значною була його постать для життя нашої Церкви. Звісно, я розуміла, що в УАПЦ існують «певні проблеми». Утім, відверто кажучи, не усвідомлювала їх справжній масштаб. Владика нерідко говорив: «Ось не стане мене… і зрозумієш…» Але я не хотіла навіть думати, що його не стане. А коли він таки пішов, не одразу усвідомила масштаб нашої втрати.
У Майї Кристалінської є прекрасна пісня «Ніжність», що починається зі слів: «Опустела без тебя земля…». Напевно, щось подібне відчуваємо сьогодні й усі ми. Смерть владики стала жахливим випробуванням для нас – його друзів, співпрацівників, вихованих ним священиків. Проте найбільшої втрати зазнали навіть не ми, а Українська Автокефальна Православна Церква.
Так сталося, що мені випала доля критикувати нового Предстоятеля нашої Церкви. Чи рада я, що так сталося? Я би воліла займатися іншими справами. Але сталося так, як сталося… Адже ніхто з єпископів нашої Церкви, які за життя владики Мефодія клялися йому у «вічній дружбі», з якихось причин не зважуються сьогодні вимовити і кількох слів на захист його імені та його церковного курсу.
Куди прямував церковний корабель за життя владики Мефодія? Владика був людиною консервативної церковної культури. В УАПЦ завжди існував певний «протестантський» елемент. І серед священиків, і навіть серед архієреїв нашої Церкви завжди були ті, хто вважав: головне – незалежність від Москви, а традиція, канонічний статус, спілкування зі світовим православ’ям – все це неважливе, другорядне, малозначущі «подробиці» церковного життя.